Сергій Олександрович народився в місті Гайворон Кіровоградської області, де і проживав переважну частину свого життя. У 2006 році закінчив місцеву школу №5. Далі вступив до Гайворонського машинобудівного технікуму на спеціальність «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів», де отримав диплом молодшого спеціаліста з відзнакою. Продовжити навчання вирішив у Кіровоградському національному технічному університеті, в якому у 2012 році отримав базову вищу освіту за напрямком «Машинобудування» та отримав кваліфікацію бакалавра, а вже у 2013 році в тому ж виші здобув кваліфікацію магістра з підйомно-транспортних, дорожніх, меліоративних машин і обладнання. Після навчання переїхав жити до міста Умань Черкаської області, де працював в ПОСП «Уманський тепличний комбінат».
24 лютого 2022 року чоловік вирішив не бути осторонь та піти захищати власну родину, цілісність і суверенітет Батьківщини. 1 березня був призваний на військову службу по мобілізації першим відділом Голованівського РТЦК та СП до роти охорони. 5 травня 2023 року перевівся до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
«Багато чого хочеться сказати, написати... та жодне слово не передасть моєї любові до нього, поваги, туги за ним. Я безмежно кохаю та пишаюсь ним. Він – життя моє, моє щастя, якого не стало», – написала дружина полеглого воїна Олександра Паламаренко.
Поховали Сергія в рідному Гайвороні на «Алеї Героїв-захисників».
У воїна залишилися батьки та дружина.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
