Сержант Андрій Михайліцький народився 12 грудня 1971 року в селі Опаки на Львівщині. Жив у сусідньому селі Руда-Колтівська. Опанував фах слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики у професійно-технічному училищі № 1 міста Львова (на 2026 рік – Львівський професійний ліцей залізничного транспорту). Працював машиністом екскаватора у ТОВ «Золочівагробуд».

Під час повномасштабного вторгнення Андрій боронив Україну в лавах 2-го інженерно-позиційного взводу 1-ї роти інженерної підтримки 710-ї окремої бригади охорони. Обіймав посаду електрозварювальника-монтажника. Мав статус учасника бойових дій.

«Мій чоловік був доброю, щирою та працьовитою людиною. Завжди дбав про свою сім’ю та близьких. Для побратимів був надійним і відповідальним товаришем. Умів дати цінну пораду, до якої прислухалися. Він був винахідливим і цілеспрямованим. Він залишив великий біль у серцях рідних. Рану, яка ніколи не загоїться… З любов’ю та повагою будемо тебе згадувати, наш дорогий Андрій», – написала дружина Галина.

54-річний захисник помер 2 лютого 2026 року в селищі Великий Бурлук Куп’янського району Харківщини. Під час виконання службових обов’язків у нього зупинилося серце. 

Поховали воїна в селі Руда-Колтівська Львівської області.

У нього залишилися дружина Галина, донька Христина, син Володимир, який також є військовослужбовцем, та онук Олександр.