Святослав народився 27 жовтня 1987 року в Запоріжжі, жив в Енергодарі, який був його рідним та улюбленим містом. З 2008 по 2013 рік навчався в Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості за спеціальністю «Атомна енергетика». Закінчив виш із відзнакою та здобув кваліфікацію інженера з організації експлуатації й ремонту. У 2020-му завершив навчання в магістратурі Класичного приватного університету у Запоріжжі за напрямком «Комп’ютерна інженерія», аще за два роки – за спеціальністю «Менеджмент». З 2019-го працював інженером реакторного відділення Запорізької АЕС.
Святослав дуже любив спорт: займався бігом, виконував вправи на турніку. Багато читав, вивчав англійську мову, захоплювався кулінарією.
У перші дні повномасштабного вторгнення Свят долучився до 110-ї окремої бригади територіальної оборони «Хортиця». Мав звання старшого сержанта та займав посаду головного сержанта взводу-командира відділення взводу ударних безпілотних комплексів.
«Він дарував справжнє свято поміж сірих буднів, сповнених страху й очікування неминучого. Завдяки Святославу я зрозуміла сенс слів «виросли крила», адже якщо твій коханий з тобою, ти ніби починаєш літати. Дбайливий, уважний, турботливий, ніжний, стриманий, чесний, справедливий. Справжній воїн. Він мріяв про щасливе майбутнє та велику власну родину. Ніколи не зможу забути чарівну усмішку, надзвичайно добрі очі та його жагу до життя», – розповіла наречена Ганна Кудина.
Воїна відзначили почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, а також медаллю «За незламність духу».
«Він сміявся смерті в обличчя. Я сміялася разом з ним, – сказала посестра Свята. – До чорта рідко є люди, з якими можна піти на край світу. У них всередині така шалена впевненість і сила, якої майже не зустрічається в цьому світі. Мені пощастило, що він воював у свій час разом зі мною. Воював шалено».
Поховали Святослава у Запоріжжі.
