Сергій народився 4 вересня 1991 року в селі Великий Дальник Одеської області. Навчався в місцевій школі №2. Закінчив Військову академію в Одесі, Одеську державну академію будівництва та архітектури та Національний університет «Одеська морська академія». Працював помічником капітана на морських суднах.
Під час повномасштабної війни, 8 листопада 2022 року, Сергія призвали до армії. Він став командиром розвідувального взводу в 103-й окремій бригаді територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.
«Службу мій брат проходив на найгарячіших напрямках фронту, проявляючи високий професіоналізм, мужність та незламну вірність військовій присязі. Неодноразово рятував побратимів у боях – діяв впевнено, рішуче і без страху. Його вчинки говорили голосніше за будь-які слова. Сергій був людиною широких інтересів і щирих захоплень. Він обожнював мотоцикли, цікавився технікою та електронікою, розумівся на механізмах і завжди допомагав іншим з ремонтом чи порадою. Особливе місце в його житті займало море: він любив свою роботу на судні, любив простір, свободу та силу хвиль. Він був активним, сильним і дисциплінованим – любив спорт, прогулянки та рух. Але понад усе його визначало інше – він був добрим. Добрим у вчинках, у ставленні до людей, у тому, як підтримував, як ніколи не проходив повз чужої потреби. Його доброта була тихою, справжньою і відчувалась у всьому, що він робив. Мужній, розумний, справедливий. Любимо. Пишаємося. Пам’ятаємо. Наша гордість. Наша втрата», – написала сестра Катерина Кузнецова.
Сергія нагородили відзнакою «За поранення», відзнакою Президента «За оборону України», медалями «За оборону рідної держави», «Незламному захиснику України», нагрудними знаками «Ветеран війни», «Честь і Батьківщина», «За зразкову службу».
Поховали захисника в селі Великий Дальник на Одещині.
У нього залишилися батьки, сестра і зять.
