Павло Новіцький народився 5 березня 1971 року в селищі Гриців на Хмельниччині. Закінчив Грицівське вище професійне училище №38 Жив у Києві. Працював у спецпідрозділі МВС «Беркут», проте після народження доньки звільнився. Цікавився історією України, любив спорт і цінував час, проведений з дітьми.
У 2014 році після Революції Гідності Павло служив у АТО. Він став «кіборгом», тримаючи оборону Донецького аеропорту. У цей час отримав псевдо Беркут.
«Під час останньої ротації він зазнав осколкового поранення руки. Поки був на лікуванні, його батальйон вирушив у ще одну ротацію, саме тоді відбулася остання битва за аеропорт. Павло не встиг на неї всього на один день», – розповіла односельчанка захисника Богдана Іванова.
У 2015 році він залишив службу. Після складної адаптації до цивільного життя працював водієм-тілоохоронцем.
Незадовго до повномасштабного вторгнення Павло вступив до Державного університету «Житомирська політехніка», де вивчав право, але не встиг завершити навчання. Він знову став на захист Батьківщини. У складі 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова вирушив до Костянтинівки на Донеччину.
Павло поліг 22 березня 2022 року в селі Іванопілля Донецької області внаслідок авіаційного удару. Йому назавжди 51 рік.
«Я завжди знала, що тато дуже дружня і товариська людина, але саме на його похороні побачила, наскільки. Прийшли сотні людей. Я почула десятки історій про те, як тато дзвонив, писав, зустрічався з друзями і рідними», – сказала донька Крістіна.
Воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня, а посмерно – II ступеня.
Поховали захисника поруч із батьками у рідному селищі, як він просив. На пам’ятнику закарбували важливі для родини слова: «Вони вистояли. Не витримав бетон» та рядки з вірша Тараса Шевченка, який Павло любив цитувати: «Борітеся – поборете. Вам Бог помагає».
На честь воїна у селищі Гриців назвали одну з вулиць, а його ім’я увічнили на місцевій Алеї слави. В училищі, де він навчався, встановили меморіальну табличку на його честь. Історію Павла також розповіли у «Книзі пам'яті полеглих киян» та на сторінках документального фотоальбому про Донецький аеропорт.
У нього залишилися троє дітей, рідні та друзі.
