Максим народився 25 березня 1982 року в місті Сновську Чернігівської області. Здобув освіту столяра-тесляра. Багато років був приватним підприємцем, працював із рибальським спорядженням. Захоплювався риболовлею, ремонтом будинків і квартир. Був відмінним механіком. Останнім часом працював монтером колій в «Укрзалізниці».
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим мав бронювання від військової служби. Але він проявив виняткову мужність та відданість українському народу й добровільно став на захист територіальної цілісності та суверенітету України. 6 вересня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Воював на посаді радіотелефоніста 1-ї бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. З 11 грудня 2023 року служив у 115-й окремій механізованій бригаді на посаді стрільця-зенітника. Боронив Харківську й Донецьку області. Мав статус учасника бойових дій.
«Максим був неймовірно доброї душі людина. З великим люблячим серцем і справедливим характером. Він врятував поранених побратимів ціною свого життя», – розповіла дружина Вікторія.
За службу Максима Никитенка відзначили медаллю «Захисник України» та грамотою «Народжені вогнем», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в Сновську на Алеї Героїв центрального кладовища.
У нього залишилися дружина, донька та мати.
