Іван народився 14 березня 1967 року в місті Жидачів на Львівщині, жив у місті Новий Розділ. Опанував фах автомеханіка. Значну частину життя провів за кордоном.
Чоловік брав участь в АТО, і в перший день повномасштабної війни без вагань знову став на захист України. Служив у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
«Тато міг би не йти на війну. Я дуже просила, аби він залишився вдома. Його вік і супутні захворювання після участі в АТО дозволили б йому це зробити. Але він вважав своїм обов’язком бути там, аби захистити молодих, аби не гинули молоді хлопці. Служив тато біля міста Попасна, де від початку точились важкі бої. За словами побратимів, вони три або чотири рази думали, що він уже загинув, але тато щоразу повертався. А 22 березня він потрапив у полон», – розповіла донька Мар’яна.
Перші два місяці окупанти тримали Івана в Луганську, потім перевели до колонії у російській Вязьмі.
«Попри те, що через брак їжі він схуд майже до невпізнання, а стан здоровʼя дуже погіршився, він і там дбав про інших. Побратими кажуть, що він завжди намагався поділитись їжею з молодими чи тими, кому було найважче: «Їж, тобі більше треба». Це непоправна втрата для всіх, хто його знав. Він був позитивною, доброю, турботливою людиною», – сказала донька.
Поховали Івана в селі Берездівці на Львівщині.
У нього залишилися донька, дружина, сестра, племінниці та їхні родини.
