Микита народився 28 лютого 2000 року в місті Краматорську Донецької області. З дитинства захоплювався історією. Після школи вступив на бюджет до Донецького національного університету імені Василя Стуса у Вінниці. Це місто стало для нього по-справжньому рідним, як і Краматорськ, і саме сюди Микита мріяв повернутися після перемоги.
Він був ерудованим і принциповим студентом: досліджував баскський національно-визвольний рух ETA, добре знав новітню історію Європи та Америки, глибоко розумів багатовікову боротьбу України за незалежність. Микита був активним учасником наукових конференцій, історичних турнірів і семінарів, а також засновником і постійним організатором Дискусійного клубу історичного факультету. Був політичним активістом, учасником антифашистського руху та послідовником ідеології Straight Edge. Любив хеві-метал. Був веганом.
У 2021-му Микита здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Історія та археологія». Він прагнув вступити до магістратури. Саме тому на початку 2022 року він був на заробітках у Польщі – збирав кошти на подальшу освіту.
З початком повномасштабного вторгнення Микита повернувся в Україну і вже за кілька днів став до лав ЗСУ.
Впродовж трьох з половиною років був кулеметником стрілецького відділення, гранатометником, кулеметником механізованого відділення, обіймав інші посади.
Брав участь, зокрема, у боях за Бахмут, воював на території Серебрянського лісництва, був залучений до наступальних дій на Токмацькому напрямку, зокрема, в селі Роботине, воював на передовій Часового Яру.
«Псевдо Микити походить від слова печеніг – образ давнього воїна степу: сильного, вільного, безкомпромісного. Він казав, що печеніги колись жили тут – і в цьому бачив тяглість: ця земля завжди народжувала воїнів, які її боронять», – написала сестра Катерина.
Поховали Микиту Охріменка на Національному військовому меморіальному кладовищі у селі Віта-Поштова на Київщині.
