Вадим народився 20 квітня 1995 року в селі Золотухи Полтавської області. Закінчив фаховий коледж підприємства і ресторанного бізнесу, згодом вступив до Полтавського державного аграрного університету (раніше - академії) на факультет «Управління, інформаційні технології та право», який не зміг завершити через війну.
Вадим пішов служити у 20 років – пройшов АТО і став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення. Служив у Центрі спеціального призначення НГУ «Омега» на посаді кулеметника. Захоплювався зброєю та всім, що з нею пов’язано.
Вадима Охріменка нагородили двома відзнаками «За участь в антитерористичній операції», медаллю «За оборону міста-героя Харкова» та орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно йому надали звання молодшого лейтенанта.
«Найкращий чоловік і батько. Дякую, що ти у нас був. Чесний, люблячий, професіонал своєї справи, людина, яка готова була вдосконалюватися та вести за собою інших. Дуже прикро, що малесенькі долоньки донечки тепер можуть обіймати лише твій портрет. Любимо і не забудемо», – сказала дружина Вікторія.
Поховали захисника у рідному селі.
Вдома на нього чекали мати, батько, який має інвалідність першої групи, донька та дружина.
