Молодший сержант Олександр Оксаніч народився 25 березня 1999 року в селищі Романів на Житомирщині. Навчався у Житомирському професійно-технічному училищі № 15 (на 2026 рік – професійний коледж технічних інновацій), де опанував фах екскаваторника. Згодом закінчив Житомирську філію Київського інституту бізнесу та технологій за спеціальністю «Менеджмент персоналу».
Олександр працював на деревопереробному підприємстві «ВІВАД 09». Захоплювався технікою, ремонтував машини і трактори.
Під час повномасштабної війни служив командиром транспортного відділення інженерно-технічного взводу 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.
«Він був чудовим братом та турботливим дядьком для племінниці Анни», – написала сестра Альона.
25 серпня 2024 року захисник на псевдо Саньок поліг у Слов’янську на Донеччині внаслідок ураження уламками ворожої касетної ракети. Воїнові навіки 25.
Олександра Оксаніча відзначили нагрудними знаками «Ветеран війни», «За зразкову службу» та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Поховали оборонця у рідному селищі.
У нього залишилися батьки, дружина, сестра та племінниця.
