Солдат Олександр Олійник народився 14 жовтня 1989 року у Вінниці. Навчався у місцевій школі № 11, а після 9-го класу – у Вінницькому політехнічному технікумі та Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій. Опанував фах інженера-механіка з обслуговування автомобілів і двигунів. Обожнював машини та був майстром своєї справи.
«Саша був людиною слова, на нього можна було покластися без жодних сумнівів. Він дуже мріяв про сім’ю, а після народження сина робив усе можливе для нашого затишку. Мріяв поїхати на відпочинок, але завжди відкладав це на потім. Для нього найважливішим було зробити наше життя комфортним і заробити на омріяну оселю. Саша був для мене не лише чоловіком – він був батьком, другом, захисником, наставником, він навчив мене любити, довіряти, мріяти і бути сильною», – розповіла дружина Валентина.
Влітку 2023 року Олександр приєднався до лав захисників. Служив у підрозділі охорони 456-ї бригади транспортної авіації імені Дмитра Майбороди. Виконував завдання з охорони важливих стратегічних об’єктів. Був надійним і відкритим, умів вислухати та заспокоїти. Мав псевдо Дизель.
Влітку 2024 року приєднався до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ, що боронить Україну на передовій, а згодом його прикомандирували до 35-ї окремої бригади морської піхоти. Після підготовки вирушив на Донеччину.
Свій останній бій захисник прийняв 6 листопада 2024 року біля села Вознесенка Покровського району Донеччини. Він зазнав смертельних поранень внаслідок атаки ворожих дронів. Захисникові назавжди 35 років.
Олександра нагородили відзнакою «За оборону України», нагрудними знаками «Комбатантський хрест», «Честь і пам'ять», а посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали оборонця на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
У нього залишилися дружина, син, батьки та сестра.
