Владислав народився 9 жовтня 2000 року в селі Усівка Київської області. Закінчив місцевий навчально-виховний комплекс. Працював кухарем і охоронцем. Згодом влаштувався візирувальником. Останнім часом мешкав у Києві. Мріяв стати пожежником.
Під час повномасштабного вторгнення, у 2024 році, Владислав став на захист України. Служив у 1-му механізованому батальйоні 2-ї мінометної батареї 153-ї окремої механізованої бригади. Воював на Харківському, Херсонському та Донецькому напрямках. Виконуючи бойові завдання, проявив неабияку мужність та відданість військовій присязі.
«На жаль, чоловіком і дружиною ми не стали, не встигли. Це чоловік з великої літери. Він був моєю опорою, підтримкою, моїм сенсом життя. Він завжди говорив: «В мене все добре», – написала кохана воїна Вікторія.
Поховали Владислава Олійника в рідній Усівці на Київщині.
У нього залишилися батьки, брат і дівчина.
