Сергій Пайол народився 18 листопада 1966 року в місті Новоукраїнка на Кіровоградщині. Навчався в Українському державному аграрному університеті (на 2026 рік – Національний університет біоресурсів і природокористування України) за спеціальністю «Агрономія». Захоплювався садівництвом і нумізматикою.
Уперше став на захист України у 2014–2015 роках під час АТО. Мав відзнаку Президента «За участь в антитерористичній операції».
«Тату, завдяки тобі я став тим, ким є сьогодні. У моменти, коли міг оступитися чи піти не туди, саме твоє терпіння, мудрість і віра в мене вберегли від помилок. Ти допоміг мені обрати правильний шлях у житті – не тиском, а власним прикладом. У пам’яті назавжди залишаться наші партії в шахи, під час яких ти вчив мене не просто переставляти фігури, а думати на кілька кроків уперед. Добре пам’ятаю і моменти, коли ми поралися на городі. Це була нелегка праця, але вона навчила мене терпінню, повазі до своєї роботи та вмінню вкладати душу в усе, що робиш», – розповів молодший син Андрій.
24 лютого 2022 року Сергій повернувся на службу. 31 березня у складі добровольців полетів на гелікоптері до оточеного Маріуполя. Останні слова, які він сказав дружині: «Рідна, все буде добре».
«Твоє рішення полетіти в оточений Маріуполь, туди, де було найважче, – найвищий прояв того, ким ти був насправді. Ти до кінця залишився вірним присязі, своїй країні та самому собі. Я безмежно пишаюся тим, що я твій син. Навіть зараз кожне важливе рішення у своєму житті я звіряю з тим, як би вчинив ти», – сказав син.
Сергій Пайол поліг 5 травня 2022 року під час боїв за Маріуполь. Захисникові назавжди 55 років.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та заохочувальною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За мужність при виконанні спецзавдань».
«Для мене Сергій завжди залишатиметься людиною величезної внутрішньої сили та рідкісної надійності. Чоловіком, який мовчки, без зайвих слів і пафосу брав на себе найважчі рішення, щоб захистити тих, кого любить. Дружній, доброзичливий і справедливий. У ньому дивовижно поєднувалися чоловіча сила, твердість і неймовірне тепло. Безмежно вдячна долі за те, що в моєму житті був Чоловік із великої літери», – сказала Ольга.
Поховали оборонця на кладовищі у селі Сурсько-Литовське Дніпропетровської області.
У Сергія залишилися дружина, двоє синів, які нині захищають Україну, та онук.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
