Молодший сержант Андрій Паламаров народився 17 серпня 2001 року в селі Ярешки Житомирської області. Навчався в Київському механіко-технологічному коледжі, де опанував фах інженера-механіка. Працював оператором заправних станцій, захоплювався риболовлею та мотоциклами. Дуже любив грати на гітарі й співати.
До лав Збройних Сил України Андрій долучився 25 листопада 2021 року. Тоді підписав контракт із 72-ю окремою механізованою бригадою імені Чорних Запорожців і служив навідником танкового екіпажу.
25 травня 2022-го його перевели до 115-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посади стрільця, навідника-оператора бойової машини та розвідника. У грудні 2024 року став зовнішнім пілотом-оператором БпЛА. Мав псевдо Напал.
«Андрій завжди був для мене особливою людиною. Навіть у найважчі моменти, коли, здавалось, сил уже не залишалося, він усміхався, підтримував інших, жартував і йшов вперед, не дозволяючи труднощам зламати себе. Його доброта була щирою та справжньою, без жодної фальші. Поруч із ним ставало тепліше й спокійніше, ніби сам його голос чи погляд могли забрати весь біль і страх. Я ніколи в житті не зустрічала таких людей, як він. У ньому поєднувалося все найкраще: щирість, сміливість, турбота, ніжність і неймовірна сила духу. Для мене він став не просто близькою людиною, а справжнім сенсом життя, людиною, яка змінила мене назавжди, яку я покохала всім серцем, і ніхто ніколи не зможе роз'єднати нас, навіть інші світи. У моєму серці він назавжди залишиться тим самим світлим, добрим і коханим Напалом», – розповіла наречена Єлизавета.
Захисник поліг 7 вересня 2025 року біля селища Ямпіль Донецької області. Йому було 24 роки.
Андрій Паламаров мав статус учасника бойових дій. Його нагородили відзнакою «За зразкову службу» та орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна у рідних Ярешках.
У нього залишилися мама, брат і наречена.
