Старший сержант Олег Паска на псевдо ОСА народився 31 липня 1978 року в місті Кам’янець-Подільський на Хмельниччині. Навчався у школі № 6 селища Березівка. У 1997-му закінчив Балинське вище професійно-технічне училище- агрофірму, де опанував спеціальність «механізація сільського господарства». У цивільному житті працював водієм у ТОВ «Проектно-виробничий центр «Сервіт» у Києві.
У юності займався вільною боротьбою, посідав призові місця на місцевих і міжнародних змаганнях. Дуже любив риболовлю, автомобілі, подорожі та відчуття свободи. Захоплювався мистецтвом, цінував красу природи й архітектури. Колекціонував ножі. На його особистому ножі було гравіювання з перших літер його імені та дітей – О.С.А.: Олег, Софія, Артем. Саме від них і утворилося його псевдо.
Під час повномасштабної війни чоловік став на захист країни. Служив у 48-й інженерній бригаді, а згодом – у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Обіймав посаду командира відділення – командира машини.
«Олег був моїм Всесвітом, моїм життям, опорою, підтримкою і надією. Ми хотіли прожити разом до ста двох років і піти з життя в один день, тримаючись за руки… Він був чесним, порядним, справедливим, надійним, відповідальним, щирим, доброзичливим, працьовитим і мудрим. Він належав до тих воїнів, які йдуть попереду, першими заходять на позиції і останніми залишають їх, дбаючи про безпеку побратимів», – розповіла дружина Валентина.
Захисник поліг 12 березня 2025 року біля селища Надіївка Донецької області. Під час ворожого мінометного обстрілу позицій він дістав смертельні мінно-вибухові травми. Воїнові було 46 років.
За віддану службу старшого сержанта нагородили медалями «За оборону рідної держави» та «Незламним героям російсько-української війни».
Поховали Олега на Алеї Слави міського кладовища у Кам’янці-Подільському.
У нього залишилися дружина Валентина, діти Софія та Артем, сестри Ольга й Олеся.
