Ігор народився 6 листопада 1972 року в Києві. Жив у селищі Велика Димерка. Захоплювався спортом, особливо футболом.
У 2015–2016 роках брав участь в АТО у складі 34-го окремого мотопіхотного батальйону. Потім два роки служив у Грузії, а після початку повномасштабного вторгнення – у 77-й окремій аеромобільній Наддніпрянській бригаді.
«Він був добрим, сміливим і справедливим, людиною честі та справжнім патріотом. Друзі пам'ятають його веселим та спортивним. Побратими кажуть, що він неодноразово рятував їх від смерті, і досі називають його батьком. У моїй пам’яті назавжди закарбувався травень 2023 року, його остання відпустка, день, коли ми вкотре проводжали його на фронт, і його слова: «Скоро додому, всіх переможемо…». Він завжди тримав своє слово, стримав і зараз – тато повернувся зовсім скоро, але «на щиті», і продовжує захищати нас з неба», – сказала донька Марія.
Ігоря Пінчука нагородили відзнаками «За оборону Зайцевого» та «За заслуги», а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селищі Велика Димерка.
У нього залишилися дружина Світлана, донька Марія та син Олександр.
