Роман родом із Сумської області. Закінчив 11 класів школи в селі Стецьківка. Працював у місті Суми на заводі формувальником. З 1998 року переїхав разом з мамою та сестрою до селища Приазовське Запорізької області. У вільний час любив читати книжки, саджати дерева, квіти і їздити на риболовлю. Мав хобі – робив з дерева різні поробки.
З початком російсько-української війни 2014-го чоловік боронив Україну у лавах ЗСУ. Упродовж 9 років неодноразово виконував бойові завдання на передовій: спочатку – на території АТО/ООС, а потім – під час великої війни.
Під час повномасштабного вторгнення Роман був військовослужбовцем 37-го батальйону 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення зенітно-ракетного взводу. Чоловік щиро вірив у перемогу і боровся за вільну Україну до останнього подиху.
«Усі ці роки ти не підпускав ворога до нашого дому! Я хочу, щоб всі знали про тебе, адже ти – ГЕРОЙ, хоч ніколи себе таким не вважав. Дивлячись ворогу в обличчя, він 9 років стояв на сторожі незалежності та суверенітету нашої країни. За час проходження служби Роман заслужив повагу побратимів і командування. Мав багато нагород: медаль Богдана Хмельницького, почесні відзнаки: «За оборону Маріуполя», «Учасник бойових дій», медалі «Оперативно-тактичне угруповання. Маріуполь», «Честь. Відвага. Доблесть», пам'ятну відзнаку «Військова розвідка за вільну Україну». Я більше не побачу тебе, братику, не зможу обійняти, не отримаю від тебе повідомлення, не почую більше «привіт, сестричка!»….важко і нереально боляче…Ти на щиті, але непереможний! Слава Україні! Герою слава!» – написала двоюрідна сестра загиблого Марина Євсюкова.
Поховали воїна у Запорізькій області.
У Романа залишилися мама, рідна сестра, рідні та друзі.
