Сергій народився і жив у Києві. Навчався у місцевій гімназії №299. Одразу після школи пішов служити у Національну гвардію України. Цікавився спортом, займався бодібілдінгом. Захоплювався мотоциклами.
Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну у лавах батальйону імені генерала Кульчицького Національної гвардії України. Служив на посаді стрільця.
«Досі не вірю, що його більше нема. Синочок, на жаль, його не пам'ятає, тому що маленький, лише в травні 2023 року буде 3 роки, але я йому постійно розповідаю, який в нього був тато. Нам його дуже не вистачає», – розповіла колишня дружина Наталія.
«Ти завжди залишишся в моєму серці. Герої не вмирають. Я пишаюся, що служила з тобою. Немає слів передати мою біль. Не можу повірити в твою смерть. З повагою до тебе своїм внукам буду розказувати, що ти Герой України», – написала посестра Ольга Помаз.
«Не переносив несправедливості», – зазначив рідний брат загиблого Станіслав.
Старший солдат Попаз посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали військовослужбовця на Лісовому кладовищі у рідному Києві.
У Сергія залишилися батьки, брат і син 2020 року народження.
