Старший солдат Віктор Попов народився 1 квітня 1984 року в селі Шевченко на Миколаївщині. Дитячі роки провів у селищі Квітневе. Після закінчення Киселівської школи (на 2026 рік – ліцей) навчався в Снігурівській зразковій автомобільній школі. Працював трактористом.
У 2002–2004 роках проходив строкову службу. Після одруження жив у селі Киселівка. Захоплювався технікою – автомобілями, тракторами й комбайнами.
Під час повномасштабної війни Віктор долучився до лав захисників. З червня 2022 року служив у складі 67-го окремого стрілецького батальйону. З вересня 2024-го обіймав посаду кулеметника стрілецького відділення 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. У війську мав псевдо Старий.
«Віктор був веселим, рішучим, добрим. До нього завжди зверталися за допомогою, і він ніколи нікому не відмовляв. Ніколи не скаржився, як йому важко. Навпаки, завжди всіх підтримував і казав: «Не бійся! Все буде добре!», – написала дружина Наталія.
Віктор Попов поліг 25 листопада 2024 року біля села Малі Щербаки Запорізької області внаслідок атаки ворожого БпЛА. Йому було 40 років.
Захисника нагородили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» та відзнаками «За службу» від командирів 67-го батальйону і 28-ї бригади.
Поховали воїна в селі Максимівка Миколаївської області.
У нього залишилися батьки, дружина та дві доньки.
