Тарас народився 18 жовтня 2003 року в селі Новоселище на Львівщині. Навчався у Золочівському коледжі Львівського національного аграрного університету. Вів активний спосіб життя, цікавився спортом.
«Мій брат любив спорт, турніри, змагання. Для нього це було не про перемогу над іншими, це було про перемогу над собою. Поруч із ним я завжди відчувала захист: йому можна було розповісти будь-який секрет. Він умів слухати і мовчати, коли треба. І саме тому до нього тягнулися люди. Він не любив гучних слів про себе, а якщо комусь було важко – він був поруч», – розповіла сестра Діана.
У 2023 році Тарас добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив сапером у 21-й окремій механізованій бригаді.
«Усе, чим він жив раніше – спорт, дисципліна, витримка, боротьба – готувало його до цього вибору. Його більше немає поруч, але він живе у кожному спогаді. Коли хочеться комусь подзвонити і виговоритись – рука тягнеться до телефону, знаючи, що він завжди зрозумів би. Мій брат не був ідеальним. Він був справжнім. І я хочу, щоб саме таким його пам’ятали: сильним, чесним і мовчазно надійним», – додала вона.
«Тарас був одним із моїх найкращих друзів. Він був добрим і мав щире серце. Скромний, тихий, але відкритий і веселий поруч зі своїми друзями. Завжди міг підтримати і допомогти в тяжкій ситуації», – написав друг Ярослав.
Поховали захисника в рідному селі.
Посмертно Тараса Процайла нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
