Олег народився у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Після закінчення школи здобув фах крановщика у професійно-технічному училищі. Працював фермером. З 2015 року захищав Батьківщину у лавах Збройних Сил України. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік спочатку потурбувався про безпеку рідних, а потім повернувся на передову. Воював проти окупантів у складі 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка. Спочатку їхній підрозділ обороняв Херсонщину, а потім вирушив на Донеччину.
«Мій тато був одним із тих військових, які ніколи не хизуються своїми подвигами. Побратими дуже цінували його, бо знали, що він ніколи не кине своїх. Багато молодих хлопців досі називають його Татом. Він їх вчив всьому: як готувати суп, як правильно стріляти. Достойнішої людини я не знаю. У нього було дві мрії: щоб ніколи не було війни та видати заміж свою єдину онуку. Нам дуже його не вистачає… Він ціною свого життя зберіг життя інших побратимів. Я довго шукала його, з'ясовувала обставини загибелі, їздила по лікарнях. 6 березня 2023 року знайшла його в Києві в обласному морзі», – розповіла донька загиблого.
Поховали воїна на Алеї Слави Центрального кладовища у рідному місті.
В Олега залишилися донька Анна й онука Кіра.
