Народився Вадим у місті Слов’янськ Донецької області. З дитинства захоплювався технікою – розбирав велосипеди, мопеди, автомобілі. Після закінчення дев’яти класів місцевої школи № 4 вступив до Слов'янського багатопрофільного регіонального центру професійної освіти (раніше – ПТУ № 56), де здобув спеціальності автомеханіка та газоелектрозварника. У мирному житті змінив кілька місць роботи. А потім влаштувався на «Нову пошту».
Під час повномасштабної війни, у липні 2022 року, керуючись покликом серця, вступив до лав Національної гвардії України. Був сержантом з матеріально-технічного забезпечення ремонтної роти автотранспортного батальйону 3-ої бригади оперативного призначення. Разом із побратимами пройшов найзапекліші бої – у Бахмуті Донецької області та на Запорізькому напрямку.
«Вадим був доброзичливим і працелюбним. Завжди був готовий без зайвих слів прийти на допомогу», – згадують рідні та побратими.
Поховали воїна на Алеї Слави у Харкові.
У Вадима залишилися мати, дружина, двоє синів і двоє братів. Його дружина і брати продовжують боронити Україну.
