Андрій народився 15 вересня 1982 року в Бердичеві Житомирської області. Закінчив гуманітарну гімназію №2 та професійно-технічний ліцей №4. Працював у ТОВ «АТП-11837» слюсарем. Звідти його призвали до армії. Служив у навчальному центрі «Десна» на посаді механіка-водія. Після демобілізації працював у приватному підприємстві «Про-Мебель» оббивачем. У 2004-му Андрій вступив до Міжрегіональної Академії Управління персоналом за фахом «Спеціальні науки, журналістика та інформація». Потім повернувся на попереднє місце роботи: став менеджером, а потім і директором.
«Врівноважений, уважний, ні з ким ніколи не конфліктував. Брався за будь-яку справу і все завжди в нього виходило. Одного разу навіть картину бісером вишив. Любив своїх рідних. З похресницею і племінниками спілкувався на рівних. Завжди підтримував молодшого брата. Був дуже доброю і чуйною людиною», – розповіла мати Олена.
25 лютого 2022 року Андрій став на захист Батьківщини. Служив у лавах 3-ї окремої танкової бригади на посаді механіка-водія. 17 квітня 2022 року під час бою в селі Заводи Ізюмського району Харківської області потрапив у російський полон.
«За рік через Червоний Хрест ми отримали листа від сина: «Мамо, я живий, здоровий. Все в порядку». А в березні 2023-го з полону звільнили Олега Довганя. Він розповів, що мій син і його побратим Олександр Шелін перебувають у колонії міста Кінешма Іванівської області. Згодом звільнили Влада Кошиленка, і він теж розповідав мені про Андрія. Дякував, що я добре виховала сина», – розповіла мати.
Поховали Андрія на військовому кладовищі в місті Бердичеві.
У нього залишилися мати, дві сестри та брат.
