Василь народився 13 березня 1996 року в Києві. Брав участь у Революції Гідності. У 2014-му, коли йому тільки виповнилося 18 років, пішов добровольцем захищати Україну. Брав участь в АТО/ООС. У 2019-му контракт закінчився і він його не продовжив.
Після демобілізації працював на будовах. Зводив власний дім біля річки Десна. Жив там із коханою Поліною. Василь грав на альт-саксофоні й фортепіано, майстрував меблі, виготовляв ножі у скандинавському стилі. Він власноруч збудував доменну піч, щоб виплавляти метал. Потім захопився дронами. На руці у Василя було тату на честь улюбленого міста – листок каштана і напис «КИЇВ».
Повномасштабна війна застала Василя в селі. Він одразу організував місцеву самооборону. А згодом добровільно вступив до Збройних Сил України. Останнім часом обіймав посаду пілота БпЛА в 414-й окремій бригаді безпілотних систем «Птахи Мадяра».
У війську хлопець самотужки вивчив кілька спеціальностей – але нічого не викликало у нього більше цікавості, ніж робота з вибухівкою. Пізніше командир на позивний Дублер навчив його основ, а далі Вася вчився сам. Над душею не треба було стояти – скоріше його важко було зупинити. Окоп чи траншею він копав аж доки командир не приходив і особисто його не зупиняв.
«Я коли дивлюсь у майбутнє, то розумію: єдине, що має хвилювати, це багатократне збільшення втрат ворога, аби хоч призупинити бойові дії на деякий час. Все інше, особливо те, що навпаки веде до зменшення втрат, просто не матиме сенсу…», – казав Василь Ратушний.
Він брав участь у боях за Куп’янськ, Торське, Кліщіївку, Очеретине.
У жовтні 2023-го Василя Ратушного нагородили нагрудним знаком «Золотий хрест».
«Він загинув щасливий, так, як хотів, і він закрив собою двох хлопців, вони вижили і не в критичному стані, з ними все добре, наскільки це можливо... Василь був дуже-дуже цілеспрямованою, скромною, тихою людиною з неймовірним почуттям гумору. І він був націлений винятково на знищення ворога», – сказала на прощанні мама Василя письменниця Світлана Поваляєва.
Поховали захисника в Києві на Байковому кладовищі. На його похороні вмикали його улюблену музику – колись у хлопця навіть був власний гурт. Людям, які прийшли попрощатися з героєм, роздавали енергетики NON-Stop і тістечка, які він любив.
У Василя залишилися батьки та кохана. Молодший брат Василя Роман Ратушний поліг 8 червня 2022 року під час бойового завдання під Ізюмом на Харківщині.
