Сергій народився у місті Камʼянське Дніпропетровської області. У 2010 році закінчив з відзнакою Камʼянське професійно-технічне училище №24. За фахом був зварювальником. Довгий час займався бойовим мистецтвом Він Чун Куен Пай. Був молодшим інструктором, проводив тренування, займався із дітьми. У 2014 році переїхав разом із родиною до міста Павлоград. Там почав працювати кур’єром на доставці «Делівері», а потім – водієм і менеджером у приватній фірмі.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік не зміг залишитися осторонь та приєднався до лав Збройних Сил України. Став бійцем 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка. Обійняв посаду старшого стрільця. Вірив у перемогу над ворогом та боровся до останнього подиху.
«Був цілеспрямований і справедливий. Дуже чесний і порядний чоловік. Готовий був віддати життя за свою сімʼю. У мене просто вирвали серце… Це був святий чоловік… Дякую йому, що в мене є діти, які так сильно схожі на нього: донечка Світлана та син Олександр. Ми пишаємося ним. Тепер це наш янгол-охоронець. Він вірив у перемогу України і ми теж віримо. Заради цього він віддав своє життя», – розповіла дружина воїна Вікторія.
Тіло Сергія було кремовано, прах поховали у Павлограді.
Не дочекалися вдома свого захисника мама, дружина, донька та син.
