Олександр родом з міста Первомайськ Миколаївської області. Здобув середню освіту. Навчався у Миколаївському ВПУ на електрика. Працював у меблевій сфері, також їздив на заробітки за кордон. Ще з 2018 року в цивільному житті проходив курс підготовки десантників «Школи молодших командирів імені Аксьона і Хоми». Займався громадською діяльністю – організовував футбольні турніри та допомагав дитячим будинкам. Під час відпусток в армії завжди їздив з коханою у Львів, адже йому подобалося це місто.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік без вагань став на захист своєї країни від російських окупантів. Проходив службу в 67-ій окремій механізованій бригаді. Був і сапером, і розвідником, і кулеметником, і оператором. За час служби Олександра нагородили особистою вогнепальною зброєю.
«Я впевнена, що таких більше немає і не буде. Він – неймовірний, людина з сильним духом, в нього завжди було «все добре». Впевнена, якби він знав, що його чекає такий кінець, він би все одно пішов. З якими добрими словами його згадують всі рідні та знайомі… Він навчив мене не любити, а кохати. У нього була мрія створити сімʼю. 15.08.2023 він мав йти у відпустку, але його забрали від мене. Тепер я повірила у фразу «Бог забирає кращих»... Він був, є і буде найкращим!» – розповіла наречена захисника Тетяна Волосянська.
Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря у рідному Первомайську.
В Олександра залишилися батьки, молодший брат, бабуся, дідусь, наречена, інші рідні, друзі та побратими.
