Іван народився 5 липня 1986 року в селі Вільховець Черкаської області. Закінчив 11 класів місцевої школи. Потім здобув фах зварювальника у Київському ПТУ. Жив у столиці, працював за спеціальністю. Любив свою роботу, приймав нестандартні рішення і вмів їх пояснити керівництву. Цікавився дайвінгом. Обожнював риболовлю. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на Донбасі.
З перших днів повномасштабної війни Іван знову був мобілізований до лав ЗСУ, щоб захищати Батьківщину. Воював у складі З0-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Був командиром відділення-командиром машини розвідувального відділення розвідувального взводу.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Ваня був чесною, доброю та щирою людиною. Спокійний та врівноважений, відповідальний та морально стійкий, люблячий та веселий. Швидко вмів прийняти правильне рішення у стислий термін. Любив дітей, весь час за ним ганявся: «Давайте пограємо у футбол». Безмежно любив свою донечку, намагався всім допомогти. Мав багато планів на майбутнє. Завжди з усмішкою говорив: «Все буде добре». Лишилися сум, сльози та пекучий біль», – розповіла дружина полеглого бійця Юлія.
Поховали воїна у рідному селі.
В Івана залишилися мама, сестра, племінники, дружина та донька.
