Олександр народився 23 вересня 1982 року в селі Чичиркозівка на Черкащині. У 2004 році здобув професію каменяра в Черкасах, а у 2007-му закінчив Кіровоградський будівельний фаховий коледж за спеціальністю «Обслуговування устаткування і систем газопостачання».
Під час строкової служби отримав псевдо Риба. Так побратими назвали його за стриманість і небагатослівність.
Олександр жив у Кропивницькому і працював на будівництві. Більшу частину життя був співробітником приватного підприємства «Кіровоградська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проєктно-виробнича майстерня».
«Найбільшим захопленням Олександра була риболовля. Де він тільки не бував – рибалив у багатьох селах Черкащини та Кіровоградщини. Навіть, коли ми подорожували за кордон, його рибальське спорядження теж було з нами. Особливо йому запам’яталася риболовля у Фінляндії та Швеції, говорив, що «це ні з чим не порівняти». Олександр обожнював подорожувати автомобілем – це відкривало для нього нові горизонти і дарувало незабутні враження. Також обожнював музику, особливо рок. Слухав її вдома, у машині під час поїздок, і на фронті», – розповіла дружина Юлія.
На другий день повномасштабного вторгнення Олександр пішов до військкомату, а 27-го його відправили на Донеччину. Служив у лавах 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Спочатку обіймав посаду майстра-номера обслуги. Потім його перевели на посаду навідника у складі 3-ї мотопіхотної роти.
Під час служби зазнав поранення і отримав у нагороду іменний годинник. Він мріяв подарувати його онукам.
У квітні 2023 року Олександра звільнили в запас за сімейними обставинами. Він важко адаптовувався до цивільного життя, думками залишався із побратимами і хотів повернутися на фронт. Говорив: «Як це війна закінчиться без мене?».
«Мій Олександр – найкраща людина у світі, він завжди був надійною опорою для мене та доньки. Добрий син, вірний товариш і побратим», – сказала Юлія.
Поховали воїна на Алеї Слави в місті Кам’янка Черкаської області.
У нього залишилися дружина, донька, батьки, сестра і брат.
