Руслан народився в селі Воронинці Полтавської області. Жив у селі Лазірки. Закінчив Київський вищий ліцей деревообки та здобув професії столяра і різьбяра. Працював оператором обробки зерна у ТОВ «Кононівський елеватор». У вільний час займався підводною риболовлею, майстрував вироби з дерева. Любив збирати друзів та весело проводити час, цінував кожного з них.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до добровольчого формування територіальної оборони та брав участь в обороні Полтавщини. Через 7 місяців був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України. Після навчання обійняв посаду водія-радіотелефоніста в 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців і вирушив на передову.
«Руслан був дуже гарною людиною, завжди за справедливість стояв до кінця. Для нас він був просто ідеальний чоловік і тато», – розповіла дружина загиблого.
«Русік – це людина слова, завжди мав свою думку та відстоював її. Сміливий, відважний, мужній, незламний і міцний духом. Герой, який віддав своє життя за наше мирне небо. Хочу, щоб його знали і пам'ятали всі! Для нас це велика втрата і біль», – додала подруга сім'ї Ярослава Голота.
Посмертно Саакян Руслан Артурович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селі Лазірки на Полтавщині. Там на його честь перейменували вулицю Пушкіна.
У Руслана залишилися дружина Юлія, доньки Мілана та Даяна, інші рідні, друзі та побратими.
