Сергій Сахацький народився 14 лютого 1996 року в селі Новов’язівське Дніпропетровської області. Закінчив Павлоградський медичний коледж за спеціальністю «фельдшер». Любив дітей, був доброзичливим і мав багато друзів.
«Син був високого зросту і дуже сильний. Любив спорт, займався армрестлінгом, у медучилищі здобував золоті медалі», – розповів батько Віктор.
Сергій працював медбратом у лікарні міста Шахтарське. Через низьку зарплату змінив роботу і влаштувався на місцеву шахту «Степова».
До війська приєднався в березні 2021 року. Підготовку проходив у Миколаєві. Служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти на посаді навідника. Побратими дали йому псевдо Балу – за майже двометровий зріст, фізичну силу, витривалість і добрий характер.
«Також у війську сина називали Фіксік – через те, що любив копатися в радіоелектроніці, ремонтував смартфони. Його мрія – навчатися на офіцера», – розповів батько.
За успіхи в навчанні в серпні 2021 року Сергія обрали учасником військового параду в Києві з нагоди 30-ї річниці Незалежності України, за що відзначили грамотою, пам’ятною медаллю від командування Сухопутних військ та подякою від військової частини.
Напередодні повномасштабного вторгнення його підрозділ перевели до Маріуполя на Донеччині. Востаннє оборонець вийшов на зв’язок із рідними 5 березня 2022 року.
Пізніше родина дізналася про загибель Сергія. Морпіх тримав оборону на околицях міста, коли 22 березня в його окоп влучила російська авіабомба. Побратими змогли забрати пораненого воїна на металургійний завод імені Ілліча, проте врятувати його не вдалося.
Станом на вересень 2026 року тіло оборонця не знайдено. Сергію Сахацькому назавжди 26 років.
«Для мене Сергій досі живий, поки я його не поховаю. Тому я шукатиму свого сина…», – додав батько.
Захисника посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Банери з фотографією бійця встановлені в селі Новов’язівське та в Юріївській селищній громаді Дніпропетровської області.
У нього залишилися батьки і двоє братів.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
