Володимир народився і жив у місті Первомайськ Миколаївської області. Здобув фах водія у місцевому фаховому коледжі. Працював за спеціальністю. Цікавився автомобілями, захоплювався спортом.
Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду сапера.
«Вова був справжнім чоловіком, захисником своєї домівки і держави. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. «Я не можу знаходитись дома, поки інші захищають свій дім, я буду відчувати себе зрадником. Хто захистить тебе, як не я?» – саме такі були його слова до мами. Він відвідав військкомат і тільки після того повідомив рідним своє рішення. До війни він працював водієм і виховував сина. Він хотів, щоб його син жив у сильній та вільній Україні. Ми всі сподівались, що разом будемо відзначати Перемогу України. Його втрата – це великій біль. Маленький син досі запитує бабусю: «Чи не залишилось трохи крові, щоб повернути тата?», – розповіла сестра загиблого Ганна.
Поховали захисника в селі Степківка Миколаївської області.
Вдома на Володимира чекали мама Людмила, брат Євгеній і син Владислав.
