Молодший сержант Віталій Сапа народився 17 квітня 1984 року в селі Одаї Івано-Франківської області. Навчався у місцевій школі. Любив географію, хімію, фізику, українську літературу.
«Ще займався художньою самодіяльністю. Співав, виконував гумористичні ролі у шкільних постановках, розповідав зі сцени смішні історії, умів копіювати відомих гумористів. Він залюбки допомагав батькам, любив косити, саджати, майструвати. Умів готувати. Часто придумував власні рецепти та частував рідних смакотою», – розповіла сестра Надія.
Важливим захопленням юнака став футбол. У 7 класі Віталій сказав: «Буду відомим футболістом і добре зароблятиму». Виступав за футбольні команди різних сіл, брав участь у районних та обласних змаганнях. Після школи став студентом Івано-Франківського фахового коледжу фізичного виховання. А потім отримав травму коліна і грати професійно вже не міг.
Після закінчення коледжу пройшов строкову військову службу. Потім поїхав разом із батьком на заробітки в Одесу. Згодом працював у Польщі та Чехії. Планував придбати житло, велику машину та відкрити власну СТО.
У 2014-му брав участь у Революції Гідності. Згодом пішов добровольцем в АТО. Виконував бойові завдання на Луганському напрямку. У 2016 році зазнав осколкових поранень і контузії. Довго лікувався. Пізніше зайнявся волонтерством.
З початком повномасштабного вторгнення Віталій відразу хотів стати на захист України. Та через колишні поранення його мобілізували лише у червні 2023 року. Служив розвідником у 102-й окремій бригаді територіальної оборони. Воював на Запорізькому напрямку. У жовтні 2024-го його перевели у мінометну батарею 107-ї окремої бригади територіальної оборони. Служив на Донеччині.
«Перед тим, як іти на війну, Віталій казав, що зробить усе можливе, аби його рідні і ще тисячі українців жили мирно і спокійно. Мені він говорив: «Я буду служити, бо в мене є діти», – пригадала сестра захисника.
41-річний Віталій Сапа на псевдо Рудра поліг 29 грудня 2025 року в місті Костянтинівка Донецької області. Того дня ворог скинув з дрона невідому хімічну речовину.
Віталія Сапу нагородили іменним годинником від Головнокомандувача Сил ТрО ЗСУ, нагрудними знаками «За сумлінну службу» та «Учасник бойових дій», медалями «За оборону міста Торецька», «Лицар бойового чину», «За оборону рідного краю».
Поховали захисника в рідному селі.
У нього залишилися мати, сестра, син, дві доньки, швагро та племінники.
