Євген народився 24 грудня 1990 року в селі Випасне на Одещині. Здобув середню освіту в місцевій школі. Хлопець був розсудливим, справедливим і принциповим. До всього ставився відповідально та виважено. Обіцянки завжди виконував: це було для нього святе – дотриматися слова. Дуже болісно реагував на несправедливість і завжди мав власну думку.
Опанував спеціальність техніка-будівельника в Білгород-Дністровському фаховому коледжі. Пройшов строкову службу у МВС України.
У 2014 році Євген став на захист України, бився з російськими окупантами у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. У 2015-му отримав посвідчення учасника бойових дій.
Під час коротких відпусток додому завжди відгукувався на запрошення вчителів зустрітися зі школярами. Учні любили вітати Євгена з Днем захисників та захисниць України, а він або його батьки обов’язково пригощали дітей солодощами.
Євген був активним мешканцем села. Попри високу завантаженість на службі, хлопець, у 2019 році майже всю відпустку присвятив будівництву дитячого ігрового майданчика.
«Коли почалось повномасштабне вторгнення, син був у Маріуполі. Зателефонував о шостій ранку і сказав: «Мамо, почалась війна». Женя вважався безвісти зниклим з 17 березня 2022 року. Весь цей час наша родина жила з надією, що він живий. Але, на жаль, дива не сталося. Його останки привезли 18 вересня 2024 року. Попрощалися з нашим Героєм 24 вересня», – сказала мати Інна.
Поховали Євгена на кладовищі рідного села.
Воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися мати, батько та брат.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
