Микола народився 25 січня 1982 року в селі Устинівка Зачепилівського району на Харківщині. Рано втратив батьків − у 12 років залишився сиротою. Його виховував старший брат. Після школи вступив до Карлівського професійно-технічного училища №50, де навчався на майстра сільськогосподарського виробництва.
У 2019 році переїхав до Берестина. Влаштувався на підприємство «Красноградський млин» слюсарем-ремонтником. Завдяки наполегливості та професіоналізму з часом обійняв посаду механіка.
Після початку повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України. Служив у складі 66-ї окремої механізованої бригади. Був навідником 2-го взводу 3-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Донецькому та Луганському напрямках.
«Микола був дуже чуйною людиною, мав багато друзів і знайомих, допомагав усім, хто цього потребував. Не міг пройти осторонь чужої біди. Йому дуже подобались зварювальні роботи, він мріяв займатися цим професійно.
Побратими дуже любили Колю, бо він до всього розумно ставився. Називали його «ТРО» або «Сєвєр», але перший варіант йому подобався більше, бо він так підписував хлопцям прапори та свої речі», − розповіла дружина Катерина.
Миколу Северіна нагородили нагрудним знаком «66 окрема механізована бригада Сухопутних військ», а вже посмертно − орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника на Центральному кладовищі в Берестині. В місті на Алеї Слави встановили його портрет.
У нього залишилися діти від першого шлюбу, дружина та син.
