Олексій народився і жив у Харкові. У 2015-2018 роках навчався у Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка, де здобув ступінь магістра за спеціальністю «Галузеве машинобудування». Проте за фахом не працював. Останнє місце роботи – ТОВ «ДУЄМА» (Ельдорадо). Захоплювався велосипедами, автомобілями. Завжди щось вдосконалював. Мріяв про сім'ю та дітей.
З початком повномасштабної війни чоловік поповнив лави захисників та вирушив на фронт. Службу проходив у 120-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був командиром взводу у 173-му батальйоні (в/ч А7339).
«До війни він не збирався пов'язувати своє життя з армією, казав: «Я не такий ненормальний, як ти з мамою (ми – військові пенсіонери). А коли почалось повномасштабне вторгнення, оббивав пороги ТЦК і СП, щоб його кудись взяли. Військова спеціальність у нього була метролог і йому казали, що потреби у його спеціальності не має. Місяць умовляв, аж поки не відправили на перенавчання», – розповів батько полеглого Олег Анатолійович.
Поховали офіцера на кладовищі №18 рідного міста.
Вдома на Олексія чекали батьки і молодша сестра.
