Народився Микола 10 грудня 1976 року в селі Новопетрівка Бериславського району Херсонщини. Його батько працював учителем і сільським головою. З дитинства брав сина на риболовлю та вчив полювати.
Микола закінчив Херсонський державний аграрно-економічний університет, де опанував професію зоотехніка. Рік працював за фахом, саме тоді познайомився з майбутньою дружиною Віталіною.
«Він приїхав на білому коні. Ніколи цього не забуду. Я тоді не планувала виходити заміж. Думала, Микола приїхав по роботі. Вже потім він мені сказав, що їхав підкорювати моє серце», – згадала дружина.
У 2002 році у подружжя народилися двоє синів: Владислав та Єгор. У цей період чоловік працював в органах внутрішніх справ України, потім служив у Державній кримінально-виконавчій інспекції. З 2014-го розпочав власну справу. У вільний час захоплювався риболовлею, мисливством і бджільництвом.
З початком повномасштабного вторгнення Микола разом із мешканцями села Ольжине організував місцеву самооборону. Згодом добровольцем приєднався до 60-ї окремої механізованої бригади (раніше – піхотна), де служив бойовим медиком.
«Він телефонував і казав, що їх так накриває авіація, що неможливо заховатися навіть в окопах. А син йому кричав: «Залізь під землю, ти повинен себе зберегти», – розповіла дружина. – Спокою ніхто не мав. Він тоді отримав снайперку. Я казала дітям: «Наш тато найкращий снайпер. З ним усе буде добре»».
Микола воював і розробляв план, як вивести родину з окупації. Аби зв’язуватися з чоловіком, дружина ховала телефон у вулику. 17 квітня 2022 року він зателефонував і сказав, що є лише шість хвилин на збори.
«Коля сказав нам йти нога в ногу. Все було заміноване. Нас рятувало, що прийшов дощ, розмило землю і було видно червоні «шапки» мін. Коли зустрілися, я так його обіймала…», – згадала Віталіна.
Востаннє родина бачила Миколу за чотири дні до загибелі. Коли вони стояли на вокзалі, чоловік попросив зробити останнє фото.
«Я попросила не казати такі речі, не перекидати все на мої плечі. А він відповідав: «Хто вас буде захищати, якщо не я?»», – додала дружина.
Воїна поховали на Алеї Слави у Кривому Розі.
У нього залишилися дружина, мама, двоє синів та онук, якого він не встиг побачити.
