Костянтин – уродженець міста Запоріжжя. Закінчив Запорізьке професійно-технічне училище та здобув професію газозварювальника. Працював за фахом у компанії «Мотор Січ», а далі – в сфері нерухомості. До вторгнення був комірником на фармакологічному складі. Незадовго до війни захопився риболовлею. Був учасником АТО.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до лав 110-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був командиром стрілецького відділення у 116-му батальйоні.
«Костянтин завжди мріяв бути військовим, тому, коли сталася війна 2014 року та його мобілізували, він без вагань пішов. Тоді він служив у складі 93 бригади «Холодний яр». У 2015-му демобілізувався, але в 2016-му знов пішов вже в 55-ту бригаду артилеристом, прослужив десь пів року. У 2022-му вже пішов сам. Він був патріотом і хотів зробити все, щоб війна закінчилася! Хотів кращого майбутнього своїм дітям. Він був дуже світлою та доброю людиною. Це дуже велика втрата для родини та друзів! Був дбайливим і турботливим татком та чоловіком, сім'я для нього була понад усе!» – розповіла дружина Світлана.
Поховали захисника на Леваневському кладовищі в рідному місті.
У Костянтина залишилися мама, дружина і двоє синів.
