Ігор народився у столиці. Закінчив Київське вище професійне училище водного транспорту. Працював зварювальником. У січні 2022 року зареєстрував свою будівельну фірму.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 року, чоловік пішов до місцевої ТРО. Облаштовував там бомбосховище. Щоночі чергував на посту. Потім став бійцем 128-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Разом із побратимами обороняв Київ.
У травні був нагороджений знаком народної пошани – орденом «Єдність та воля» за мужність та відданість, проявлені під час оборони від російської агресії.
У серпні боєць разом із товаришем перевелися до 11-го батальйону спецпризначення 112-ї бригади територіальної оборони ЗСУ.
«Ігор був надзвичайно життєрадісною людиною. Він жив кожен день на повну. Обожнював мене, дітей… Ми не ділили їх на «мої-твої», хоча спільних дітей у нас не було. Обожнював онучок. Любив тварин. Тим, яких покинули господарі, він шукав нові домівки. І знаходив!» – розповіла дружина загиблого Наталія.
Поховали військовослужбовця на Лісовому кладовищі у Києві.
В Ігоря залишилися дружина, діти та онучки.
