Юрій народився 26 липня 1980 року в Ізяславі Хмельницької області, жив у місті Нетішин. У 2009 році закінчив Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая за напрямом «Комп'ютерні науки», а у 2010 році здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Програмне забезпечення автоматизованих систем» та кваліфікацію інженера-програміста. Захоплювався комп’ютерами та вирощуванням пшениці, кукурудзи і соняшнику.
Повномасштабна війна застала його на роботі в Києві.
«У перший день вторгнення був приліт в сусідній дім, який вони будували. Юра вивів хлопців, які з ним працювали, з-під обстрілів і привіз до батьків у місто Ізяслав. Вони їхали без речей, без документів, в чому були одягнені. Дружину з дітьми також забрав. Там і жили всі разом», – згадала сестра Наталія.
У березні 2022 року Юрій пішов воювати. Він служив у спеціальному підрозділі «Кракен» у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Обіймав посаду стрільця.
«Він завжди був справедливим, безстрашним, відданим справі та мужнім. Дуже любив та оберігав свою родину. «Я не хочу, щоб мої діти були рабами! Тому я йду!», – так він говорив мамі з першого дня війни», – додала сестра.
Побратим «Варшава» пригадав його мужність у бою на Запорізькому напрямку: після ураження танка Юрій наказав екіпажу продовжити нерівний бій, на нерухомому транспорті знищив дві бойові машини «Тигр» разом із ворогом і вивів свій екіпаж без втрат.
Юрія нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медалями «Україна понад усе» і «За сприяння воєнній розвідці України».
Поховали захисника у рідному місті.
Вдома на нього чекали: мати Любов Іванівна, батько Іван Іванович, сестра Наталія, дружина Наталія, син Назар і донька Софія.
