Народився Олег у селі Германівка Київської області. Здобув повну середню освіту. Працював у ТОВ «Олбрізсервіс». На дозвіллі любив займатися слюсарним ремеслом.
Під час повномасштабної війни Олег боронив Україну в лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Воював на посаді навідника 2 кулеметного взводу 1 стрілецького взводу 1 стрілецького батальйону. Своє псевдо отримав за те, що дуже любив тишу.
«Пам'ятаю той день, коли він пішов. Його очі горіли рішучістю. Він був сповнений віри в нашу перемогу, в справедливість. Він завжди був таким – життєрадісним, сміливим, чесним, готовим прийти на допомогу. Для мене мій Олєжка був не просто братом, він був моїм найкращим другом, моєю опорою, моїм захисником… Мій Олєжка, мій мужній, мій любий братик загинув. Він загинув, захищаючи нашу землю, нашу свободу, наше майбутнє. Мій брат назавжди залишиться в моєму серці, в нашій пам'яті. Його мужність, його самовідданість, його любов до України – це приклад для нас усіх. Він – герой . І я пишаюся тим, що є його сестрою», – написала сестра Олена Петруненко.
Поховали Олега в рідному селі.
У нього залишилися мати, сестра і брат.
