Даниїл народився 9 січня 2000 року в Маріуполі у багатодітній сім’ї, був найменшим серед дорослих братів і сестер. Рано почав читати. Був надзвичайно рухливим і змалку долав великі відстані на прогулянках берегом Азовського моря.
«Даня з дитинства дуже любив слухати книги, які з любов’ю читав йому старший брат Ігор. Разом вони подорожували з героями «Володаря перснів», захоплювалися сміливістю та благородством літературних героїв. Данюша плакав, коли хтось гинув, вимагав змінити сюжет, бо це несправедливо», – розповіла мати Тетяна.
Тижнями з конструктора Lego будував цілі міста. Грав на гітарі. Знав історію України. Легко навчався, тож без труднощів вступив на заочне відділення Маріупольського державного гуманітарного університету за спеціальністю «Право». Першою й улюбленою під час навчання стала робота баристи. Хлопець мріяв про власну кав’ярню.
«Аби бути більш фінансово вільним, у жовтні 2021 року влаштувався на «Азовсталь». Даня працював багато, водночас знаходячи час для творчості: писав вірші, робив світлини і відео підприємства, адже фотографія була ще одним його творчим захопленням. Ці світлини зберегли останні дні з життя комбінату перед самим початком вторгнення», – розповіла мати.
З нічної зміни вранці 24 лютого 2022 року пішов одразу до військкомату і записався до тероборони, його зарахували на посаду стрільця. У березні, за наказом комбата, місяць вибирався з оточення самостійно.
У блокадному Маріуполі Даниїлу пощастило вижити. Про це він писав на сторінці в інстаграмі 31 березня 2022 року: «Чудеса, і щось вище за нас є, інакше я був би мертвий. Маріуполю, ти в серці. Сподіваюся, якнайшвидше повернуся знищувати загарбників, звільняючи своїх. Ми всі смертні, але життя має бути гідним. Тільки разом ми сила, за нами правда, за нами перемога. Слава Україні».
Разом з іншими побратимами і комбатом, які вийшли з оточення, переформували батальйон і продовжили службу. З 20 лютого 2023 року Бронік був оператором-розвідником у Бахмутській ТрО. Згодом отримав звання молодшого сержанта. Побратими пам’ятають його цілеспрямованим та наполегливим. Даниїл завжди демонстрував наснагу й наполегливість у досягненні мети. Прагнув нищити ворога саме на передовій та у складі штурмовиків вибивати його з української землі.
20 липня 2023 року Даниїла перевели гранатометником до 3-ї окремої штурмової бригади. Він був одним із тих захисників, завдяки яким звільнили Андріївку.
«Данюша був невиправним альтруїстом з дитинства і до останнього подиху. Він жертвував час, кошти, силу, увагу друзям, їхнім рідним. Мені завжди здавалося, що Даня ніби поспішає жити, хоче одразу багато зробити. Ніжно, палко, але, на жаль, нерозділено кохав», – розповіла Тетяна.
Попрощалися з воїном 7 листопада 2023 року у Житомирі, де родина оселилася після окупації Маріуполя.
У Даниїла залишилися батьки, два брати та дві сестри, племінники.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
