Валерій народився у місті Бровари Київської області. Закінчив місцеву школу. У 18 років був призваний на строкову службу та направлений в Афганістан. У Кабулі став снайпером, але згодом отримав контузії, тому закінчував службу на Далекому Сході СРСР. Після повернення здобув кваліфікацію інженера з вантажних перевезень у Київському інституті інженерів цивільної авіації. Любив літаки та небо. До 2022-го працював у цивільній авіації.
У перші дні повномасштабного вторгнення Валерій став на оборону рідних Броварів, приєднавшись до добровольчого формування «Їжаки». Після звільнення Київщини підписав контракт із ЗСУ. Пройшов навчання, опанував фах стрільця ПЗРК Stinger. Воював у складі 43-ої окремої артилерійської бригади. Під час повітряних атак у жовтні 2022-го - січні 2023-го він збивав ворожі БПЛА у складі групи, яка запобігла тотальному блекауту в Києві, зокрема, у новорічну ніч. У квітні 2023-го чоловіка перевели до 67-ої окремої механізованої бригади та відправили обороняти Бахмут. Валерій обіймав посаду механіка-водія медичного пункту. Проте мріяв знову літати і хотів продовжити службу в аеророзвідці підрозділу «Дика качка», але не встиг.
«У ньому було стільки життя і віри в Україні, що десятки людей не мають такого бажання до життя, як він мав», – зазначила колишня дружина загиблого Олена.
Поховали Героя на Алеї Героїв кладовища у рідному місті.
У Валерія залишилися дві доньки, колишня дружина, рідні та друзі.
