Микита народився 4 березня 1995 року в Харкові. Закінчив факультет іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.
У 2015 році підписав контракт із ЗСУ. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді, був заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення. Згодом служив у 23-му окремому танковому батальйоні ДШВ ЗСУ та 132-му окремому розвідувальному батальйоні ДШВ, де був офіцером-психологом.
Микита брав участь в АТО/ООС. З першого дня повномасштабного вторгнення перебував на лінії зіткнення та обороняв Україну.
«Микита був сучасним хлопцем, активним, розвиненим. Знав три іноземні мови. Допомагав мені з перекладами. Він був гуманітарієм, але підтримував моє захоплення технікою. Сам прагнув у цьому розібратися, і в нього виходило. Він навчився зварювати, добре знався на комп’ютерах, допомагав мені монтувати сонячні панелі. Мріяв стати хорошим офіцером, поїхати за кордон, щоб там навчати військових», – розповів батько Володимир.
Микиту Ситника нагородили нагрудними знаками «Учасник АТО», «За досягнення у військовій службі», відзнакою «За участь в антитерористичній операції», а вже посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали офіцера на військовому кладовищі в Житомирі.
У нього залишився батько.
