Старший солдат Андрій Татуйко народився 9 травня 1977 року у Вінниці. Навчався в місцевих школах № 32 і № 35. Потім вступив до Вінницького національного технічного університету, але за кілька років залишив навчання. Пройшов строкову військову службу в Мукачеві. Опісля працював на підприємстві «Форт» та заводі «Барлінек» у рідному місті, а згодом – у сфері торгівлі.
«Андрій з дитинства займався спортом, особливо любив плавання. Обожнював музику, сам трохи грав на гітарі. За характером був дуже спокійним, м’яким і чуйним. Завжди проявляв надзвичайну доброту та турботу до близьких», – розповіла мама Анна.
У 2016 році добровільно став до лав Збройних Сил України. Брав участь в АТО/ООС, боронив Маріуполь. Через три роки демобілізувався, але невдовзі знову повернувся на службу.
Повномасштабне вторгнення Андрій зустрів у Маріуполі на Донеччині. Захищав місто від окупантів у лавах 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Обіймав посаду старшого хіміка взводу радіаційної, хімічної та біологічної розвідки.
13 квітня 2022 року під час бойового завдання оборонець потрапив у полон. Спочатку його утримували в Оленівській колонії, а за день до теракту, влаштованого окупантами, вивезли до російського міста Вязьма.
24 січня 2024 року Андрія Татуйка мали обміняти під час чергового обміну військовополоненими. Однак літак Іл-76, на борту якого українські захисники поверталися додому, збили на території Бєлгородської області. Воїнові назавжди 46 років.
«Побратими Андрія, які були разом із ним у полоні, говорять про мого сина лише добрі слова. Кажуть, що навіть у тих страшних умовах він завжди намагався допомогти тим, хто був поряд», – сказала мама захисника.
Оборонця поховали у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
У нього залишилися мама, сестра, дві доньки та племінники.
