Андрій народився 18 березня 1999 року в місті Лохвиця Полтавської області. Закінчив музичну школу по класу бандури та Лохвицьку гімназію №1, а згодом – Національний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Працював інженером-конструктором, за його кресленнями реалізовували проєкти і в Україні, і за кордоном. З дитинства захоплювався хокеєм і карате. Любив українську музику і гру на гітарі. Обожнював подорожувати, водити автомобіль, ходити в гори. Мріяв про будинок, велику родину та пса. З 2016 року жив у Києві.
З 2023-го Андрій активно волонтерив. Зокрема, допомагав 78-му окремому десантно-штурмовому полку, до якого згодом приєднався і сам. Обіймав посаду майстра 1-ї рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів. Псевдо Арнольд отримав за те, що завжди йшов уперед і ніколи не відступав. А у колі найближчих друзів його називали Капітошкою, бо завжди сміявся і жартував.
«Андрій – це справді унікальна людина з великої літери. Неймовірно хоробрий, сміливий, талановитий. Він був найдобрішим і найпозитивнішим. Лише Андрій міг так любити життя й надихати цим інших: він був промінцем, до якого тягнулися. У нього ніколи не було поганого настрою чи безвихідних ситуацій – він завжди знаходив рішення. Андрій свідомо пішов захищати Батьківщину, бо щиро вірив: свобода варта боротьби. Спогади про нього – найбільша цінність, яка залишилася. Ми будемо нести їх гідно, бо він точно на це заслуговує. Наше кохання було справжнім, і воно залишиться зі мною назавжди», – розповіла наречена Аліна.
Посмертно Андрія Телюка відзначили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника на Іванівському цвинтарі в Лохвиці на Полтавщині.
У нього залишилися мати Катерина Василівна, батько Сергій Володимирович, брати Володимир і Віталій та наречена Аліна.
