Солдат Роман Тіхоміров народився 4 липня 1985 року в Кривому Розі Дніпропетровської області. Опанував фах машиніста електровоза у Криворізькому професійному гірничо-металургійному ліцеї. Працював на місцевій шахті, а згодом змінив кілька професій, зокрема був будівельником і майстром клінінгу. Також працював полірувальником у ТОВ «Укркомпозит+». Останні 11 років разом із сім’єю жив у Дніпрі.
«Він мав золоті руки, у нього виходило все, за що він брався. Міг працювати хоч вантажником, хоч маляром. У нього був хист до будь-якої фізичної роботи», – розповіла колишня дружина Олена.
Під час повномасштабної війни Роман став на захист України. Служив гранатометником 1-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 1-го штурмового батальйону 425-го окремого штурмового полку «Скеля». Мав псевдо Палич.
«Ми розлучилися за рік до його смерті, але спілкувалися та підтримували добрі стосунки. Він постійно повторював, що кохав мене з дитинства й так буде завжди», – сказала Олена Тіхомірова.
«Він був дуже гарним братом і сином. Завжди допомагав і матері, і мені», – написала сестра Альбіна.
Захисник поліг 6 травня 2025 року біля села Тарасівка Краматорського району Донеччини внаслідок атаки ворожого дрона. Йому було 39 років.
Романа посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудними знаками «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та «Гордість Довгинцівського району».
Поховали захисника на Секторі почесних поховань Центрального кладовища у Кривому Розі.
У нього залишилися мати, рідна сестра, колишня дружина, син і донька.
