Олександр народився 16 жовтня 1982 року в селі Самійлівка Запорізької області. Мешкав у Криму, потім родина переїхала на Харківщину – в село Хрестище Берестинського району, де він закінчив школу.
Вирізнявся допитливістю. Рано навчився читати, цікавився книжками, особливо любив читати про козацтво, вивчав іноземні мови, потайки писав вірші. Любив спорт: займався контактним карате, грав у шахи і шашки.
Після школи навчався у Берестинському аграрно-технічному фаховому коледжі. Потім проходив строкову військову службу в складі 95-ї окремої аеромобільної бригади (зараз – десантно-штурмова). Після демобілізації продовжив навчання у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Працював у підрозділі ДСНС у Берестині. Згодом влаштувався на роботу в аптечну мережу в Харкові.
У перші дні повномасштабного вторгнення долучився до добровольців, які обороняли Харків і стали основою новоствореного спецпідрозділу «KRAKEN».
Служив штурмовиком у складі взводу вогневої підтримки. Брав участь у бойових операціях на Харківщині, Донеччині та Луганщині. У травні 2022 року отримав поранення під час штурму ворожих позицій у селищі Питомник Харківської області. Після реабілітації повернувся на службу.
Не любив бути «як усі». Не курив, навіть у бліндажах просив інших виходити з цигарками на вулицю. Носив із собою чупа-чупси та пригощав охочих.
«Він був чудовим батьком для свого сина і моїм другом. На нього завжди можна було покластися. Бувало, поділюся з ним проблемою, а він за кілька хвилин вже знає рішення. Завжди відстоював свою думку. Старшина розповідав, як на початку служби Сашко прийшов у берцях із яскраво-салатовими шнурками. Йому сказали замінити – він погодився. А наступного дня прийшов уже з рожевими. Після того старшина більше нічого не казав», – розповіла мати Валентина.
Олександра Тітова неодноразово нагороджували пам’ятними та заохочувальними відзнаками ГУР МОУ. Він отримав відзнаку «За звільнення Харкова». Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали оборонця в селі Хрестище поруч із батьком. У Берестині та Хрестищі на його честь встановили стели на Алеях Слави.
У нього залишилися мати, брат, син, племінники та кохана жінка.
