Молодший сержант Ілля Тітовськой народився 5 листопада 2002 року в Запоріжжі. В останні роки жив у селі Біленьке Запорізького району. З дитинства займався різними видами спорту та цікавився радіомоделюванням. Також складав пісні й вірші, міксував музику, знімав відео. Мав багато друзів, був душею компанії. Часто жартував і сміявся.
У 2021 році закінчив Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти, де опанував фах кранівника. Згодом поїхав до Польщі, де й зустрів початок повномасштабного вторгнення.
«У квітні 2022 року брат повернувся до України: 19-річний Ілля просто з автобуса пішов записуватися до Збройних Сил України. Він служив разом із батьком Ігорем Олександровичем. Батька за станом здоровʼя згодом звільнили від служби, а Ілля продовжив свій шлях», – розповіла рідна сестра Дарія Сиволап.
Ілля захищав Батьківщину в складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Служив мінометником і командиром відділення. Мав псевдо Галичина.
«Наш хлопчик був надзвичайно світлою та веселою людиною. Чудовим та люблячим сином, братом, онуком. Відважним воїном та надійним побратимом. Він мав шалені плани на життя та мріяв створити власну родину. Він пішов на війну у 19 років – вже там він дорослішав та мужнів. Хотів будувати кар'єру військового. Але, на жаль, його плани та мрії залишилися нездійсненними», – написала сестра.
Ілля Тітовськой поліг 9 січня 2025 року біля села Леонідівка Бахмутського району Донеччини внаслідок влучання ворожого снаряда. Воїнові навіки 22.
За життя захисника нагородили відзнакою «За оборону України», а посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали оборонця на Алеї Героїв у Запоріжжі.
У нього залишилися мама, дві сестри, бабусі та дідусі.
