Олександр народився 7 серпня 2000 року в місті Берестин Харківської області. Після закінчення ліцею №3 вступив до Берестинського професійного ліцею, де здобув спеціальність електрозварника та електрогазозварника.
Працював оператором на автозаправній станції, згодом − охоронцем у Піщанській агрофірмі. До роботи ставився серйозно, виконував обов’язки сумлінно, мав повагу серед колег.
Регулярно займався спортом, любив риболовлю, допомагав рідним і сусідам. Його згадують як майстра на всі руки, який не залишався осторонь, коли комусь потрібна була допомога, і гостро реагував на несправедливість.
17 листопада 2020 року Олександра призвали на військову службу. Пройшов підготовку в навчальних центрах у Чернігові та Чопі, отримав звання молодшого сержанта. Наприкінці 2021-го підписав контракт і продовжив службу в Маріуполі у складі 1-ї окремої шляхо-відновлювальної бригади імені Князя Лева Державної спеціальної транспортної служби.
«Востаннє він зателефонував 5 березня. Він сказав: «Мамо, я не можу довго говорити, батарея на межі. Бережіть себе і все буде Україна», − і зв’язок обірвався. Більше я його не чула. Лише надіялась, що буде все добре», − розповіла мама Олена.
За відданість Україні та проявлену мужність Олександра Ткаченка посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника на Центральному кладовищі в Берестині. На його честь перейменували провулок у тій частині міста, де він жив.
У воїна залишились батьки та сестра.
