Руслан народився у селі Старосільці на Житомирщині. Працював в аграрній сфері трактористом-машиністом. Потім – у каменеобробній галузі. Цікавився технікою, а на дозвіллі займався полюванням.
Коли почалася російсько-українська війна, чоловік пішов захищати країну, брав участь в АТО. Має медаль «За оборону Маріуполя».
Під час повномасштабного вторгнення Руслан повернувся до війська, обійняв посаду командира відділення у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Разом зі своїм підрозділом Цар обороняв Харківську область від російських окупантів. Життя героя обірвалося біля села Курулька.
«Найкращий у світі. Патріот, який не залишився осторонь, і з початком війни пішов боронити Батьківщину. Завжди говорив, що рабів до раю не пускають, тому відстоював інтереси вільної і незалежної України. Обіцяв повернутися живим попри все, адже на нього чекала любляча сім'я. Коли просила не йти, адже ти вже воював відповів: «Хто, як не я? Що мені мої хлопці потім скажуть? А ти вір в мене і все буде добре, адже на нашому боці кохання», – розповіла дружина полеглого воїна Світлана Якимчук.
Старшого сержанта Царюка поховали у рідному селі на Житомирщині.
Вдома на нього чекали дружина і троє дітей.
